Протягом багатьох поколінь українці створювали писанки - декоративні яйця, виготовлені методом воскового розпису. Писанки походять від українського слова "писати", і вказує на метод, який використовують, коли вони малюють або "пишуть" свої візерунки на шкаралупі яйця.
Процес написання писанки завжди містив ритуальний елемент, особливо для ранніх слов'янських культур, для яких молитви до богів і богинь про здоров'я, родючість, любов і багатство були важливою частиною прикрашання цих яєць. Як наслідок, навколо створення писанок виникло багато українських традицій, які включають не лише язичницькі та християнські звичаї, але й сучасні українські цінності, такі як єдність, сім'я та культура.
Ці красиві, делікатні та витончені об'єкти також мають як символічне, так і декоративне значення для сучасних українців. Оскільки багато символів, які часто зустрічаються на писанках, мають давнє походження, їхнє значення адаптувалося і перекладалося протягом багатьох поколінь, багато писанкових мотивів мають декілька значеннь, а їхній справжній символізм знає лише митець, який їх створює. Однак є чіткі декоративні елементи, які часто зустрічаються на писанках, такі як геометричні мотиви, сільськогосподарські (скевоморфні) мотиви, рослинні (фітоморфні) мотиви, тваринні (зооморфні) мотиви, а також язичницькі та християнські релігійні мотиви. Писанки також можуть містити небесні символи, лінії вічності або символічне використання кольору. Крім того, писанки можуть відображати регіональні та етнографічні стилі, характерні для різних частин України.
Хоча колекція Осередку, яка налічує понад 4000 писанок, містить багато чудових зразків традиційних символів і мотивів, Осередок також має кілька незвичних прикладів цієї форми мистецтва. Нижче наведено шість традиційних зображень писанок, які підкреслюють, наскільки різноманітною може бути ця форма творчого самовираження, коли її практикують українці в Канаді та за її межами.
Як дикі, так і домашні птахи часто зустрічаються на писанках і традиційно вважалися провісниками весни. Вважалося, що вони можуть злетіти до неба, і на писанках Гуцульщини їх іноді зображують з листом у дзьобі, що містить послання до богів/Бога.
Ця писанка в гуцульському стилі містить як традиційні елементи, такі як мотив птаха, представленого в профіль і анфас, так і менш типові декоративні зображення, такі як зображення павича, що показує своє пір'я.
Риби та морські істоти - давній символ життя, здоров'я, родючості та пильності. Починаючи з 2 століття нашої ери цей самий символ почав набувати християнського відтінку, а в сучасній християнській інтерпретації риба символізує самого Христа. Писанки, прикрашені мотивом раку або раку, традиційно асоціювалися із захистом і відміною певних видів магії та нещастя. Вважається, що характерні рухи раків у світі — то назад, то вбік — є джерелом цієї ідеї.і У І ст. н.е. цей же символ почав набувати християнських конотацій, і в сучасній християнській інтерпретації риба символізує самого Христа. Писанки з мотивом рака або "грабель" традиційно асоціювалися з захистом і відверненням певних видів магії та невдач. Вважається, що ця ідея походить від характерних рухів рака по світу, який рухається або назад, або вбік.
Рак вважається незвичним мотивом на більшій частині України, за винятком Галичини в Сокальському районі. Починаючи з початку 1900-х років, місцеві писанкарі почали застосовувати у своїх роботах стилістичні елементи з Китаю, і рак став широко використовуватися в цьому стилі. Почали писати ще більш незвичні, ізоморфні, а не концептуальні приклади раків, і ця писанка є цінним прикладом цього більш сучасного стилю.
Трипільська неолітична культура процвітала в Україні приблизно між 5400 та 2700 роками до н.е., а візерунки на цьому яйці є прикладом традиційного трипільського гончарного дизайну, адаптованого для використання як декоративного елементу на писанці. Трипільські візерунки часто використовують геометричні зображення у поєднанні з кривими лініями, які простежують лінії яйця.
Поширеним декоративним елементом є переплетення кривульок, спіралей та кружечків. Ця писанка в трипільському стилі незвичайна тим, що поєднує в собі не лише елементи трипільського гончарного орнаменту, а й один з найдавніших і найважливіших писанкових мотивів - мотив сонця. Мотив сонця має особливе значення, оскільки писанки, написані навесні, збігалися з днем весняного рівнодення і символізували свято повернення довгих днів та захист від злого ока.
Кольорова гама трипільських писанок відображає традиційну гончарну гаму: червонуватий колір глини у поєднанні з чорним і білим перегукується з кольорами, які гончарі використовували у своїй поливочці. Це створює яскравий візуальний образ.
Спіралі та вигини - характерні риси трипільського дизайну, і ця писанка із зображенням "гад" або доброї змії черпає натхнення з цієї стилістичної особливості. Вважалося, що "гад" захищає оселю від усього злого у світі. Цю змію часто протиставляють змію, яка є символом нещастя.
Популярним стилем на писанках є використання різноманітних геометричних фігур, подібних до тих, що зустрічаються на українській вишивці. Це можуть бути як прості фігури, такі як кола і трикутники, так і більш складні, такі як хрести, серця або зірки.
Також популярним елементом на писанках є лінія вічності або меандр, відомий в українській мові як "безконечник" ("безконечник" або вічна лінія). Ця лінія не має кінця і була прийнята як з практичних, так і з оберегових міркувань. Меандр не лише візуально ділить яйце на частини, але й має захисний ефект, оскільки духи, які потрапляють в оселю і сідають на писанку, назавжди залишаються в пастці через відсутність початку і кінця.
Ця своєрідна писанка поєднує ці елементи, створюючи нескінченний стрічковий візерунок, що нагадує традиційну українську вишивку.
Ця писанка містить традиційні геометричні елементи, такі як квадрати та ромби, що символізують зорані поля. Вона також містить трикутники, що символізують різні триєдності, в тому числі пов'язані з язичницькими стихіями (земля, вогонь і вода), життєвими циклами (народження, життя і смерть), а віднедавна і християнську Святу Трійцю (Отець, Син, Святий Дух).
Особливістю цієї писанки є те, що вона містить не лише письмовий текст, але й нотний запис, а також запрошує глядача до спільного співу весняного свята.
